Необхідність отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального придбаного для власних потреб

Досить цікавою є Постанова Верховного Суду від 31.05.2022 № 540/4291/20 щодо питання необхідності отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального придбаного для власних потреб.

В справі, що розглядалась судом, суб’єкт господарювання придбав пальне для власних потреб, зберігав вказане пальне в орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах. Податківцями зазначалося, що підприємством було придбано паливо, однак місце зберігання ПММ не встановлено та пояснення щодо цього не надано. Перевіркою встановлено зберігання пального без наявності ліцензії на таке зберігання. На підставі викладеного ГУ ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача 500000 грн штрафу відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» N 481/95-ВР.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в Акті перевірки відсутні встановлені обставини зберігання такого пального, та місця його зберігання: у приміщенні (складі) чи на відкритому повітрі; яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що Акт перевірки не відповідає вимогам систематизованого, чіткого, об'єктивного та повного викладу фактів виявлених порушень законодавства. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав, що податкове повідомлення-рішення містить лише посилання на статті 15 і 17 Закону N 481/95-ВР без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій). З цими висновками погодився й Верховний Суд.

Верховний суд додатково зазначив, що наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, підприємство здійснює діяльність з вирощування зернових культур, придбаває і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідної техніки та орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах. Відповідне повідомлення форми 20-ОПП про об'єкти, через які провадиться діяльність позивач подав до ГУ ДПС у встановленому законом порядку. За своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять "акцизний склад" та/або "акцизний склад пересувний": орендовані транспортні засоби, що використовуються суб'єктом господарювання, призначені для переміщення в них пального на митній території України для потреб власного споживання.

За таких обставин, позивач не мав обов'язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.