Консультація 20.07.21

Щодо переходу права власності на земельну ділянку

060421

Відповідно до ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі – землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 1021 Земельного кодексу України.

В свою чергу, згідно із ст. 1021 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Права власника земельної ділянки визначені в ст. 409 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі. Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав. Як вбачається із змісту статті відповідь на питання передачі у власність земельної ділянки прямо не передбачена. Таким чином, слід звернутись до загальних норм про право власності.

Згідно із ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Аналогічно, відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Також, згідно із ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Для емфітевзису законом не передбачено обмеження такої правомочності власника земельної ділянки як розпорядження. Відтак, незалежно від наявності договору емфітевзису власник земельної ділянки має право її відчуження.

Якщо звернутись до аналогії закону (ст. 770 Цивільного кодексу України), то відчуження речі, переданої в оренду, не припиняє оренди за загальним правилом. Таким чином, вважаємо, що власник земельної ділянки має право в будь-який спосіб (продаж, дарування, міна тощо) передати право власності право власності іншій особі. При цьому, перехід права власності не припиняє емфітевзису. В такому випадку, власником для користувача земельної ділянки автоматично стає новий власник (покупець, обдарований тощо).                                      

                                                                Андрєєв Д.В.                             ТОВ «Профі-Аудит»

 

»