Консультація 29.06.21

Щодо звільнення за прогул та розрахунків із працівником

060421

Згідно із ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, існують два варіанти виплати заробітної плати та інших належних працівникові сум:

  • 1) в день звільнення (за присутності працівника);
  • 2) не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При цьому, незалежно від варіанту розрахунку, обов’язок власника або уповноваженого ним органу про письмове повідомлення працівника про нараховані суми залишається. Для уникнення питань відповідальності роботодавця ми рекомендуємо повідомляти працівника про нараховані йому до виплати суми разом із направленням наказу про звільнення.

Крім того, звертаємо увагу, що згідно із ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, за наявності вини роботодавця (невиконання вищенаведених варіантів виплати нарахованих сум) на користь звільненого працівника може бути сплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Додатково звертаємо увагу, що згідно із ст. 265 Кодексу законів про працю України порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягнуть за собою штраф у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Порушення ж інших вимог законодавства про працю (наприклад, порушення строків виплати заробітної плати менше як за один місяць) тягне штраф у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти (510 грн) до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн). Умисна безпідставна невиплата заробітної плати більше місяця тягне кримінальну відповідальність за ст.175 Кримінального кодексу України (штрафом від п'ятисот (8500 грн) до тисячі (17000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років).

При цьому, доведення вини із несвоєчасної виплати заробітної плати зазвичай на практиці відбувається в судовому порядку.

На наш погляд, уникненням необхідності доведення вини роботодавця щодо несвоєчасної сплати заробітної плати та інших сум є виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори.

Згідно із ч. 1 ст. 537 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Як передбачає ч. 2 ст. 537 Цивільного кодексу України нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит. Таким чином, з моменту внесення належних звільненому працівнику коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори Ваш обов’язок щодо виплати заробітної плати та інших належних працівнику сум є виконаним.

Після підписання наказу про звільнення (наказ має бути датований датою його підписання керівником) та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника відсутньому працівнику надсилається лист із копією наказу про звільнення, розрахунком заробітної плати, а в листі викладається звернення про видачу трудової книжки нарочно або надання від працівника письмової згоди про направлення йому трудової книжки поштою.

Додатково звертаємо увагу, що згідно із ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, Власник або затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993р. № 58, уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно, невидача трудової книжки тягне нарахування середнього заробітку (аналогічно несвоєчасному розрахунку). Крім того, до роботодавця (підприємства) може бути застосована відповідальність штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати як за інші порушення трудового законодавства (ст. 265 Кодексу законів про працю України). До посадової ж особи (директора) адміністративна відповідальність за несвоєчасну видачу трудової книжки або порушення порядку її направлення не передбачена.

                                                                 Андрєєв Д.В.                             ТОВ «Профі-Аудит»

 

»