Консультація 22.09.20

Деякі питання звільнення військовозобов'язаних

300620

Підстави припинення трудового договору визначені в ст. 36 Кодексу законів про працю України. Так, згідно цієї статті підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

71) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції», встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

72) з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»;

73) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;

8) підстави, передбачені контрактом;

9) підстави, передбачені іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 5 ст. 119 Кодексу законів про працю України гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Таким чином, за особами, прийнятими на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду (як вбачається із Вашого запиту), зберігається місце роботи.

Верховний Суд в постанові від 23.07.2020р. у справі № 582/650/18 роз’яснив, що особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49.

Таким чином, із 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Відтак, на даний момент діє особливий період, що вказує на збереження за призваною особою місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Щодо ймовірної підстави припинення трудового договору, то зазначимо, що найбільш вірогідними варіантами є угода сторін або розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Інші підстави можуть призвести до незаконного звільнення та поновлення в судовому порядку. Нами проаналізовано судову практику з питання звільнення призваних на військову службу (чи контрактників) під час особливого періоду. Судова практика складається на користь працівників (військовослужбовців).  Так, в постанові від 23.07.2020р. у справі № 582/650/18 Верховний Суд визнав позовні вимоги військовослужбовця (із поновлення на роботі) обґрунтованими, оскільки почеркознавча експертиза не підтвердила підпису позивача на заяві про звільнення за угодою сторін. В постанові від 15.07.2020р. № 480/1449/18 Верховний Суд дійшов висновку про неправомірність звільнення призваного працівника на підставі закінчення строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпПУ). В постанові від 12.09.2019р. № 537/430/18 Верховний Суд дійшов висновку про протиправність звільнення військовослужбовця на підстав його призову (п. 3 ст. 36 КЗпПУ).

Підсумовуючи вищезазначене, вважаємо, що звільнення призваної на військову службу особи на даний момент (час дії особливого періоду) можливе тільки за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпПУ) або за ініціативою працівника (п. 4 ст. 36, ст. 38, ст. 39 КЗпПУ).

Д. В. Андрєєв                                             ТОВ «Профі-Аудит»

»