Консультація 07.01.20

Конвертація боргу в статутний капітал

090419

У зв’язку із набранням чинності Закону України № 2275-VIII від 06.02.2018р. «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі Закон) з норм Цивільного кодексу України виключена ст.144, згідно з якою не допускалося звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. Отже, на сьогоднішній день не існує заборони щодо збільшення статутного капіталу шляхом зарахування вимог до товариства.

Зважаючи на положення ст. 18 Закону про ТОВ, процедуру збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових вкладів умовно можна поділити на три етапи: 1) планування збільшення розміру статутного капіталу товариства; 2) внесення додаткових вкладів учасниками; 3) визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників.

На першому етапі учасники товариства проводять загальні збори та приймають рішення про залучення додаткових вкладів, у якому відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону про ТОВ визначають:

– загальну суму збільшення статутного капіталу товариства;

– коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника в статутному капіталі;

– запланований розмір статутного капіталу.

Також у вказаному вище рішенні варто визначити:

– строк для внесення додаткових вкладів учасниками товариства;

– можливість або заборону внесення додаткового вкладу третіми особами;

– можливість або заборону учасникам та/або третім внести додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права.

Крім того, згідно з ч. 8 ст. 18 Закону про ТОВ з учасником товариства може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник зобов'язується внести додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство – збільшити розмір його частки в статутному капіталі.

Оскільки на цьому етапі фактичного збільшення статутного капіталу товариства немає, а здійснюється лише його планування, то, відповідно, немає і змін до відомостей про юридичну особу, що підлягають реєстрації в ЄДР, про що також зазначає Мін'юст у листі від 07.06.2018 р. № 6623/8.4.3/32-18.

Щодо другого етапу, то положення ч. 2 ст. 18 Закону про ТОВ надають кожному з учасників товариства переважне право внести додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки в статутному капіталі. Такі вклади згідно з ч. 5 ст. 18 Закону про ТОВ учасники вносять упродовж строку, який було визначено рішенням загальних зборів про залучення додаткових вкладів, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття такого рішення. На цьому етапі необхідно скласти акт заліку зустрічних однорідних вимог стосовно заборгованостей за позикою (звісно якщо термін її повернення на зазначену дату наступив) та внеском до статутного капіталу.

Після спливу строків на внесення додаткових вкладів настає третій етап. Положення ч. 9 ст. 18 Закону про ТОВ вимагають від учасників товариства протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів провести загальні збори учасників, на яких за результатами внесення додаткових вкладів визначити новий (збільшений) розмір статутного капіталу й затвердити розміри часток учасників товариства і їх номінальну вартість уже з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів. Саме це рішення загальних зборів учасників є підставою для внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР, про розмір статутного капіталу та про розмір часток кожного з учасників.

Крім того, дуже важливо детально документувати кожну дію, яка направлена на конвертацію боргу в статутний капітал, а саме складати акт зарахування зустрічних однорідних вимог, укладати додаткові угоди до договорів позики про можливість здійснення взаємозаліку, якщо сам договір не містив такої можливості та інш.

Ніяких податкових наслідків у разі конвертації боргу за позикою в статутний капітал не виникає ні в юридичної ні в фізичної особи – засновника.

Щодо другого питання.

Під поняттям відчуження корпоративних прав мають на увазі продаж, міну, дарування та інші цивільно-правові угоди, предметом яких є перехід/передача частки в статутному капіталі товариства іншим особам. Це в повній мірі узгоджується з положеннями ст.21Закону, так як частка може бути відчужена оплатно чи безоплатно.

Право на відчуження частки не є безумовним, так як статутом (або корпоративним договором) може бути встановлена обов’язковість згоди інших учасників для відчуження або надання частки в заставу.

Договір відчуження частки в статутному капіталі повинен включати істотні умови:

найменування сторін;

предмет договору (спосіб відчуження);

характеристика частки, що відчужується (її розмір у грошовому і процентному виразі від статутного капіталу);

ціну;

Умовою договору також, якщо це передбачено корпоративним договором, є ознайомлення набувача з тим, які додаткові повноваження або спосіб їх реалізації передбачений корпоративним договором, та чи зобов’язаний набувач приєднатись до цього договору на тих же умовах.

Загальним правилом (ст. 334 ЦК України) є виникнення права власності з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, якщо договором не передбачено інше, то перехід права власності на корпоративні не залежить від остаточного терміну розрахунків за договором.

У листі Держкомпідприємництва від 25.08.2004 р. № 5764 було висловлено позицію, що договір купівлі-продажу корпоративних прав має бути нотаріально засвідчений. Насправді законодавство не містить обов'язкових вимог щодо нотаріального засвідчення такого договору, тож його можна укласти в простій письмовій формі.

 Хоч законодавство і не містить вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу частки, сторони за власним бажанням можуть звернутись до нотаріуса. У такому разі, право власності виникає у набувача із моменту нотаріального посвідчення договору. Крім того, набувач частки у статутному капіталі може самостійно реалізовувати всю повноту корпоративних прав у товаристві, у тому числі звернутись із актом приймання-передачі частки до державного реєстратора для внесення відповідних змін до відомостей про ТОВ. Підписи на акті мають бути нотаріально засвідчені.

Отже, наявність у договорі купівлі-продажу корпоративних прав можливості розстрочити платежі, ніяким чином на вплине на облік товариства та на зміни, які з моменту набуття прав власності на такі права, необхідно провести в державного реєстратора та в аналітичному обліку товариства.

Андрєєв Денис                           ТОВ  «Профі – Аудит»