Консультація 26.11.19

Відповідальність за донарахування за працю в святкові дні та надурочні за минулі періоди.

090419

Відповідно до ст. 73 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) робота у святкові (неробочі) дні допускається: на безперервно діючих підприємствах, де припинення роботи неможливе через виробничо-технічні умови; у зв’язку з необхідністю обслуговування населення; у випадках, передбачених ст. 71 КЗпП.

До роботи у вихідні дні не залучаються:

вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП);

батьки, які виховують дітей без матері, у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі (ст. 1861 КЗпП);

 опікуни (піклувальники), прийомні батьки (ст. 1861КЗпП);

працівники молодші 18 років (ст. 192 КЗпП).

Ця заборона стосується і роботи у святкові та неробочі дні.

Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові (неробочі) дні провадиться за письмовим наказом керівника, де зазначається вид компенсації за таку роботу. У наказі також необхідно вказати працівників, бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У разі якщо роботу працівника у святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно

Робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі (ст. 107 КЗпП):

відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

працівникам, які одержують місячний оклад: у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася в межах місячної норми робочого часу; у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Крім того, подвійний розмір оплати розповсюджується тільки на часові (денні) ставки або відрядні розцінки, а на інші виплати (різні доплати, надбавки, премії тощо) – ні.

У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними й оплачуються в подвійному розмірі відповідно до ст. 106 КЗпП.

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період.

Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Під час підрахунку надурочних годин робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже мала бути оплачена в подвійному розмірі (п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 р. № 138).

Якщо ж години роботи у святкові (неробочі) дні відпрацьовано за графіком, тобто в межах установленої норми робочого часу, виключати їх з кількості надурочних годин не потрібно (лист Мінсоцполітики від 17 лютого 2012 р. № 51/13/116-12).

Що стосується відповідальності, то надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів і 120 годин на рік. Це прямо зазначено в ст. 65 КЗпП.

Недотримання цієї вимоги загрожує роботодавцю штрафом у розмірі 1 МЗП як за недотримання інших вимог трудового законодавства (ст. 265 КЗпП). Але навіть якщо у працівника за рік надурочних годин більше встановленого максимуму (120 годин на рік), оплаті в подвійному розмірі підлягатимуть усі години «переробки».

Ганна Загорулько                                 ТОВ «Профі-Аудит»