Консультація 22.10.19

Щодо порядку обчислення днів компенсації за невикористані частини щорічних основних та додаткових відпусток, у тому числі у разі звільнення працівника у ненормований робочий день.

090419

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 504/96 за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Тобто, якщо працівник не скористається належними днями щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день до розірвання трудових відносин, то йому при звільненні обов’язково виплачують грошову компенсацію за невикористані дні цієї відпустки (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96).

Згідно ст. 4 Закону № 504/96 до щорічних відпусток відноситься, в тому числі і додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону № 504/96).

У відповідності до ст. 8 Закону № 504/96 щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем надається - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Стаття 9 Закону № 504/96 передбачає, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 Закону), зараховується час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.

Тому, зважаючи на вище наведені норми, вважаємо, що при виплаті компенсації за щорічну додаткову відпустку необхідно враховувати фактично відпрацьований період.

Наприклад:

Працівник працює за 40-годинним робочим тижнем (8 годин щоденно) з вихідними днями в суботу і неділю.

Він має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 4 календарних днів. Указаний працівник скористався цією відпусткою у повному обсязі за перший та другий робочі роки з 25.09.2016 р. по 24.09.2018 р. За останній робочий рік (25.09.2018 р. по 24.09.2019 р.) йому ще не було надано жодного дня щорічної додаткової відпустки «за ненормованість». Цей працівник звільняється за власним бажанням 02.06.2019 р.

Він не має наміру скористатися належними днями щорічної відпустки, тому вони підлягають компенсації при звільненні.

У даному випадку працівник працює протягом 5-денного робочого тижня повний робочий день (8 годин щоденно), установлений для його посади (працевлаштований на умовах повного робочого часу). Усі робочі дні у періоді з дати початку третього робочого року (25.09.2018 р.) по дату звільнення (02.06.2019 р.), зараховують до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.

Визначимо кількості днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, що належать працівнику за період з 25.09.2018 р. по 02.06.2019 р.:

1. Визначаємо кількість робочих днів у періоді з дати початку другого робочого року по дату звільнення (з 25.09.2018 р. по 02.06.2019 р.), що зараховуються до стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день:

— вересень 2018 року — 6 к. дн.;

— жовтень 2018 року — 30 к. дн.;

— листопад 2018 року — 30 к. дн.;

— грудень 2018 року — 30 к. дн.;

— січень 2019 року — 29 к. дн.;

— лютий 2019 року — 28 к. дн.;

— березень 2019 року — 30 к. дн.;

— квітень 2019 року – 29 к. дн.;

— травень 2019 року – 29 к. дн.;

— червень 2019 року – 2 к. дн.

Усього: 243 к. дн.

2. Розраховуємо кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, що припадають на один день року: 4 : 354 = 0,011 (к. дн.),

де 4 — повна тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, яка належить згідно з колективним договором працівнику за цією посадою за повністю відпрацьований у таких умовах робочий рік;

354 — кількість календарних днів без врахування святкових та неробочих згідно зі ст. 73 Кодексу законів про працю, за повний робочий рік працівника, якби він відпрацював його повністю (з 25.09.2018 р. по 24.09.2019 р.).

3. Визначаємо кількість днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, належних за останній робочий рік: 243 х 0,011 = 2,746 ≈ 3 (к. дн.).

Висновок. Працівник за період роботи з 25.09.2018 р. (дати початку останнього робочого року) по 02.06.2019 р. (дату звільнення) має право на 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. Якщо працівник так ними і не скористається до розірвання трудових відносин, то йому при звільненні обов’язково виплачують грошову компенсацію за невикористані 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день.

 

Ганна Загорулько                                 ТОВ «Профі-Аудит»