Консультація 18.09.18

Яким чином впливає відпустка без збереження заробітної плати на обрахування стажу для надання основної та додаткової відпустки?

180918

Згідно із Законом України від 15.11.1996р. №№504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон) щорічні відпустки поділяються на основну та додаткові. Відповідно до ст.6 Закону щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно із ч.2 ст.5 Закону святкові та неробочі дні (ст.73 Кодексу законів про працю України, КЗпП) при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються. Тобто за загальним правилом 24 календарних дні основної відпустки надаються за 354 календарних дні робочого року (365 к.д. – 11 святкових і неробочих).

Тривалість додаткових відпусток (у календарних днях) за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону), та за особливий характер праці (ст.8) встановлена самим Законом, але конкретна їх тривалість визначається колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника у відповідних умовах.

Порядок обчислення стажу роботи, що дає права на щорічну відпустку визначений ст.9 Закону. Так, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зокрема, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону.

Умови і тривалість відпусток без збереження заробітної плати встановлені статтями 25, 26 Закону.

Як зазначено у ст.26 Закону за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Саме така тривалість безоплатної відпустки (не більше 15 к.д.) не вплине на стаж для надання щорічної основної відпустки.

У своєму листі від 19.09.2013р. №416/13/116-13 Міністерство соціальної політики вказує, що: «Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування у таких відпустках відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України "Про відпустки" зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.».

Отже, по-перше, надання безоплатної відпустки більшої тривалості, ніж передбачено Законом, навіть з ініціативи працівника, є порушенням його мінімальних гарантій. За це передбачені санкції для юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, встановлені абз.9 ст.265 КЗпП - у розмірі мінімальної заробітної плати.

По-друге, саме перевищення дозволеної тривалості безоплатної відпустки потягне за собою зменшення стажу для надання щорічної основної відпустки (дні перевищення не зараховуватимуться до стажу).

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховуються:

1) час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Наявність у робочому році відпусток без збереження заробітної плати (не залежно від їх тривалості) ніяк не впливає на величину стажу для надання щорічних додаткових відпусток. 

Ольга Пономаренко                   ТОВ АФ «Профі – Аудит»