|
Категорія справи № : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб. |
|
Надіслано судом: 16.02.2022. Зареєстровано: 18.02.2022. Оприлюднено: 18.02.2022. |
|
Дата набрання законної сили: 16.02.2022 |
|
Номер судового провадження: К/9901/36266/20 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/10904/19
адміністративне провадження № К/9901/36266/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року (головуючий суддя: О.В. Панченко) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (колегія суддів: П`янова Я.В., Чалий І.С., Любчич Л.В.) у справі №520/10904/19 за позовом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У травні 2019 року Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м.Чугуєва (далі за текстом також - позивач, КЖРЕП м. Чугуєва) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №00012151307 від 22.05.2019 на суму грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій та пені) у сумі 5209557,06 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00012151307 від 22.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 5 209 557,06 грн.
Стягнуто на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва сплачений судовий збір в розмірі 19 210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі № 520/10904/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00012151307 від 22.05.2019 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 522 558, 40 грн (один мільйон п`ятсот двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 40 коп. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі № 520/10904/19 залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку, тобто не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб. У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум податку на доходи фізичних осіб у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначити такому платнику суму основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.
Суди установили, що станом на 31.12.2018 заборгованість позивача перед бюджетом зі сплати податку на доходи фізичних осіб становить 320491,08 грн Водночас до складу цієї суми податковим органом включено заборгованість перед бюджетом за минулий період, який не був предметом перевірки, а саме: починаючи з 01.01.2011 по 31.12.2015 у сумі 1418159,72 грн. Таким чином, при визначенні у спірному податковому повідомленні-рішенні суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб відповідачем не були дотримані обмеження щодо 1095-денного строку давності, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач самостійно визначив суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період, що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), та не сплатив її у строки, визначені статтею 168 Податкового кодексу України. Актом перевірки порушень правильності заповнення відомостей про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку за формою 1ДФ не встановлено. Відтак, суди дійшли висновку, що контролюючий орган в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні безпідставно збільшив позивачу суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем, яка самостійно нарахована позивачем в розрахунку форми № 1ДФ.
Отже, суди дійшли висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3200491,08 грн, а тому податкове повідомлення-рішення №00012151307 від 22.05.2019 в цій частині є протиправним, прийнятим з порушеннями норм чинного законодавства України та таким, що підлягає скасуванню.
Ураховуючи, що оскаржуване в цій справі податкове повідомлення-рішення не є узгодженим, суди також дійшли висновку про передчасність нарахування контролюючим органом пені у сумі 485847,58 грн.
Водночас щодо нарахування Комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству м. Чугуєва спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1522558,40 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що у спірних відносинах мала місце несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, що є підставою для накладення штрафу згідно зі ст. 127 ПК України. Висновки суду першої інстанції щодо неправильної кваліфікації податковим органом податкового порушення, оскільки в даному випадку має місце порушення правил сплати (перерахування) податків відповідно до ст. 126, а не ст. 127 ПК України, суд апеляційної інстанції визнав хибними. Апеляційний суд указав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що порушення позивачем податкового законодавства у виді несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб відповідає передбаченому статтею 126 ПК України складу порушення і штрафні (фінансові) санкції (штраф) нараховані позивачу протиправно, оскільки відповідач нарахував їх на підставі норми, яка не підлягала застосуванню в цьому випадку. Тобто, в частині визначення штрафних санкцій (штрафу) спірним податковим повідомленням - рішенням у сумі 1 522 558,40 грн дії контролюючого органу є правомірними.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Чугуєва на обліку як платник податків підприємство перебуває в Головному управлінні ДПС у Харківській області.
На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.3 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ, ст. 13 Закону України від 08.07.2010 за № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 01.03.2019 за № 1571, плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2019 року, а також направлень від 18.03.2019 за № 615, № 616, відповідачем проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності Комунального житлово ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва, код за ЄДРПОУ 22647162, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
Результати перевірки оформлені актом №1731/20-40-13-07-07/22647162 від 22.04.2019 (надалі також - акт перевірки) (а.с. 18-27).
За висновками перевірки Комунальним житлово ремонтно-експлуатаційним підприємством м. Чугуєва, порушено:
1) пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, зокрема, підприємством не повідомлено про:
- дохід, виплаченій самозайнятій особі (пп. 165.1.36, ст. 177 та ст. 178 Податкового кодексу України), код ознаки доходу 157, отриманий у 4 кварталі 2016 року по 1 фізичній особі платнику податку у зв`язку з відсутністю податкового номеру платника податку в базі ДРФО, за яким було відображено дохід, виплачений самозайнятій особі (дохід відображено за ІКП - 2761800173),
- дохід, виплаченій самозайнятій особі (пп. 165.1.36, ст. 177 та ст. 178 Податкового кодексу України), код ознаки доходу 157, отриманий у 4 кварталі 2017 року, 1, 3 кварталах 2018 року по 1 фізичній особі платнику податку у зв`язку з відсутністю податкового номеру платника податку в базі ДРФО, за яким було відображено дохід виплачений самозайнятій особі (дохід відображено за ІКП - 2912212638);
2) пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, зокрема, податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у виді заробітної плати за грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року підприємством до бюджету не перераховано.
Зазначено, що станом на 31.12.2018, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, КЖРЕП у м. Чугуєві під час виплати доходу у вигляді заробітної плати не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 3200491,08 грн; відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, буде нараховано до виплати до бюджету пені, розмір якої буде визначено ст. 129 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010.
3) ст. 7, п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VІ, внаслідок чого занижено суму нарахованого єдиного внеску на загальну суму 2925,34 грн, за 2017 рік - 487,30 грн, за 2018 рік - 2438,04 грн. Розмір донарахованого єдиного внеску 2925,34 грн;
4) ст. 16-1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України ?№2755-VІ від 02.12.2010 "Інші перехідні положення", пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, зокрема, військовий збір під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року до бюджету було перераховано несвоєчасно та не у повному обсязі.
Зазначено, що станом на 31.12.2018, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, КЖРЕП у м. Чугуєві під час виплати доходу у вигляді заробітної плати не перераховано до бюджету військового збору у сумі 99,78 грн; відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, буде нараховано до виплати до бюджету пені, розмір якої буде визначено ст. 129 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010.
На підставі акта №1731/20-40-13-07-07/22647162 від 22.04.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2019 за №00012151307 на загальну суму 5208897,06 грн, з яких за податковим зобов`язанням з податку на доходи фізичних осіб, пені, з яких за податковим зобов`язанням 3200491,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1522558,40 грн, пенею - 485847,58 грн (1 т., а.с. 11).
Не погодившись із прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
ГУ ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 14.05.2019 у справі №813/1632/16. Уважає, що в оскаржуваних судових рішеннях та у вказаних постановах Верховного Суду з посиланням на п. 54.2 ст. 54 ПК України суди зробили висновок про протиправність визначення в податкових повідомленнях-рішеннях основного зобов`язання з ПДФО зважаючи на ту обставину, що така сума податку вже була до цього самостійно нарахована та задекларована платниками. Скаржник зазначає, що такий висновок є помилковим, адже ПК України не передбачено нарахування податку на доходи з фізичних осіб та декларування податкових зобов`язань з такого податку.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано, що податковий розрахунок сум доходу за юридичною структурою та визначеністю є податковою декларацією у розумінні ст. 46 ПК України. Указує, що підприємство щоквартально подавало податковий розрахунок за формою 1ДФ, в якому відображало суми нарахованого і сплаченого ПДФО, порушень щодо порядку подання не було, даний факт не спростовується актом перевірки. Уважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, а підстави для їх скасування - відсутніми.
Верховний Суд ухвалою від 18.01.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.
Відповідно до Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу та сплатити його до бюджету до або під час виплати доходу. У разі якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується, ПДФО необхідно перерахувати до бюджету в місячний термін, наступний за останнім днем місяця, в якому відбулося таке нарахування (п.п. 168.1.2, 168.1.5 ПК України).
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 ПК України).
Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
За приписами п. 54.2. ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 14.05.2019 у справі №813/1632/16.
За висновком Суду, викладеним у цих постановах, контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку, тобто не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб. У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум податку на доходи фізичних осіб у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначити такому платнику суму основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.
Як установлено судами попередніх інстанцій при розгляді цієї адміністративної справи та не заперечувалось відповідачем, позивач правильно нарахував суму податку на доходи фізичних осіб, однак, податок до державного бюджету в установлений строк добровільно не сплатив.
Оскільки, платником податку дотримано положення ст.168 ПКУ щодо правильного декларування податків, у контролюючого органу, в свою чергу, були відсутні правові підстави приймати податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання в сумі 3200491,08 грн. Актом перевірки порушень правильності заповнення відомостей про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку за формою 1ДФ не встановлено.
Отже, колегія суддів уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що контролюючий орган в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні безпідставно збільшив позивачу суму грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем, яка самостійно нарахована позивачем в розрахунку форми № 1ДФ.
Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 14.05.2019 у справі №813/1632/16, оскільки обґрунтування касаційної скарги зводиться лише до незгоди скаржника з ухваленими судами попередніх інстанцій рішеннями.
Суд уважає, що позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 14.05.2019 у справі №813/1632/16, обґрунтовано взята до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень у справі.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
За таких підстав, Суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко