Категорія справи №

813/1007/13-а

: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.

Надіслано судом: 14.05.2019. Зареєстровано: 16.05.2019. Оприлюднено: 16.05.2019.

Дата набрання законної сили: 14.05.2019

Номер судового провадження: К/9901/27082/18


Державний герб України

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1007/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року у складі суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М., Ніколіна В.В.

у справі № 813/1007/13-а (876/6245/13)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА»

до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

7 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (після реорганізації Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), про скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою від 25 березня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0002982320 та № 0002972320. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям, які наведено у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ці рішення прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 лютого 2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції зазначив що подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (замовлення, видаткові та податкові накладні, картки бухгалтерського обліку тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності ТОВ «Промтехметал» і ТОВ «Крафт ЛВ» свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку.

У травні 2016 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні 2012 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правових відносин з ТОВ «Крафт ЛВ» та ТОВ «Промтехметал» за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складено акт від 7 листопада 2012 року № 1852/22-10/32327825.

Перевіркою встановлено, що господарські операції позивача із ТОВ «Промтхметал» фактично не відбулись, оскільки названий контрагент, судячи зі змісту акта перевірки, не має необхідної матеріально-технічної бази, основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. В основу такого твердження покладено акт перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова, складений за наслідками перевірки цього платника, а також інформація, яку надав Головний відділ податкової міліції СДПІ ВПП у м. Львові на звернення податкового органу стосовно фіктивної діяльності підприємств, серед яких згадано й ТОВ «Промтхметал».

Щодо ТОВ «Крафт ЛВ», то податковий орган також зазначив про наявність ознак фіктивності у діяльності цього контрагента і про безпідставне завищення доходів на основі безтоварних операцій з цим підприємством за другий квартал 2011 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення вимог пункту 137.4. статті 137 Податкового кодексу України та пункту 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 20833,00 грн та пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38333,34 грн.

На підставі акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року:

- № 0002982320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 38334,34 грн;

- № 0002972320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 20834 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що протягом березня - липня 2011 року Товариство придбало та ввезло на митну територію України санітарно-технічне устаткування. При розмитненні цих товарів позивач сплатив податок на додану вартість. Вказаний факт не є спірним між сторонами.

Частину із ввезених в Україну сантехнічних виробів позивач реалізував контрагентам ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Крафт ЛВ» на умовах договорів купівлі-продажу № 020311 від 1 березня 2011 року та № 128-К від 1 червня 2011 року відповідно. Умовами договорів передбачено, що Постачальник (Товариство) бере на себе зобов'язання систематично постачати і передавати у власність Покупцю санітарно-технічне обладнання, устаткування, матеріали, а також інші ТМЦ, далі - товар (обсяг, асортимент та термін поставки кожної партії погоджується сторонами окремо), а Покупець - прийняти і оплатити Постачальнику його вартість в строки та в порядку, передбачених цим договором.

Господарські операції з поставки товару підтверджуються замовленням, видатковою накладною, а також виписаною по факту поставки податковою накладною. Ці ж господарські операції відображено у картках бухгалтерського обліку. Вартість придбаного товару покупці сплатили у повному обсязі.

Господарські операції щодо продажу сантехніки згаданим вище суб'єктам господарювання також вплинули на формування показників декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість (шляхом збільшення податкових зобов'язань позивача), копії яких позивач також надав для долучення до матеріалів справи.

Вказані первинні документи досліджено судом першої інстанції, копії долучені до матеріалів справи. Податковим органом не висловлено зауважень до форми та змісту зазначених первинних документів, їх відповідності приписам частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (складання яких передбачено умовами відповідних договорів), податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства, документами, що свідчать про продаж товару, підтвердив, що господарські операції з контрагентами обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, с того, що згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд не погоджується з таким доводом суду апеляційної інстанції, оскільки поза увагою суду залишилось, що за наслідками спірних операцій позивачем сформовано податкові зобов'язання, а не податковий кредит. В спірних правовідносинах Товариство виступало продавцем, який продає товар, отримує кошти, збільшує оподаткований дохід та податкові зобов'язання. Тобто жодної податкової вигоди Товариство не отримувало.

Крім того, враховуючи, що Товариство продавало товар контрагентам, в нього не було підстав перевіряти контрагентів на предмет достатності працівників, наявності господарських приміщень тощо.

Основною підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову судом апеляційної інстанції є вирок Сихівського районного суду м. Львова від 7 липня 2014 року відносно засновника підприємств - контрагентів Товариства.

Вказаним вироком, зокрема встановлено, що ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою прикриття незаконної діяльності, здійснив придбання ТОВ «Промтехметал» (юр. адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 49/52) та перереєстрацію ПП «Воллі» (юр. адреса: м. Львів, вул. Ак.Лазаренка, 6-А, фактична адреса: вул. В.Великого, 34/137), ТОВ «Крафт ЛВ» (юридична та фактична адреса: м. Львів, вул. В.Великого, 61/160), та впродовж квітня-вересня 2011 року, будучи організатором, вчинив фіктивне підприємництво, чим заподіяв велику матеріальну шкоду державі та вчинив використання завідомо підроблених документів.

Вказаним вироком встановлено, що вищезазначеними товариствами товари не постачались, роботи не виконувались та послуги не надавались. Вироком не встановлено фактів недійсних операцій з придбання товарів, робіт та послуг. Жодних висновків, щодо недійсності документів, виписаних Товариством, а саме на їх підставі виникли податкові зобов'язання, вироком не встановлено.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Проте, неможливо залишити поза увагою, що Товариством не здійснено жодної операції з сумнівними контрагентами по отриманню від них товарів, робіт, послуг, які б призвели до отримання податкової вигоди для Товариства. Навпаки, спірні операції збільшили податкові зобов'язання Товариства, які належним чином задекларовано та сплачено.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що суб'єкт повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття, та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє на момент розгляду справи Верховним судом) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, враховуючи що вирок Сихівського районного суду м. Львова винесено 7 липня 2014 року в межах кримінального провадження № 32014140000000133 внесеного в ЄРДР 6 червня 2014 року, вказаний вирок не може бути використаний при доказуванні правомірності рішення, прийнятого за наслідком акта перевірки від 7 листопада 2012 року.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажна база ЛЗТА» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року у справі № 813/1007/13-а (876/6245/13) скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі № 813/1007/13-а (876/6245/13) залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                 Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                           І.А. Гончарова        

                                                                                         І.Я. Олендер