Категорія справи №

813/4401/16

: Адміністративні справи; Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України (усього); застосування штрафних санкцій за здійснення господарської діяльності, не пов’язаної з оподаткуванням (усього):; патентування деяких видів підприємницької діяльності.

Надіслано судом: 07.02.2018. Зареєстровано: 08.02.2018. Оприлюднено: 09.02.2018.

Дата набрання законної сили: 06.02.2018


ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06.02.2018           Київ          К/9901/944/17 813/4401/16  

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,  суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (головуючий суддя - Яворський І.О., судді - Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі № 813/4401/16

за адміністративним позовом Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс»

про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2016 року Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» (далі - ТОВ «Аква Маріс») про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на запит Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відповідачем частково надано документи по господарським операціям з контрагентами, що стало підставою для прийняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Однак у допуску до проведення перевірки ТОВ «Аква Маріс» відмовлено, про що складено відповідний акт. За таких обставин, посилаючись на приписи статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивач вважає, що наявні підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки позивачем не надано до суду доказів наявності у ТОВ «Аква Маріс» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 скасовано та задоволено адміністративний позов: застосовано арешт коштів на рахунках ТОВ «Аква Маріс».

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що позивачем дотримано порядок призначення і проведення перевірки, а тому недопуск працівників податкового органу до проведення перевірки відбувся неправомірно, у зв'язку з чим згідно зі статтею 94 ПК України є підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому в касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції не врахував положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, відповідно до якого для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу. Доказів на підтвердження існування вказаних обставин Личаківська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області не надала.

Позивач своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від     03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2016 Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78  ПК України видано наказ № 718 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аква Маріс».

Того ж дня, 05.12.2016, посадовими особами Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід за юридичною адресою TOB «Аква Маріс» з метою вручення копій наказу та направлення на проведення позапланової виїзної перевірки.

Директор TOB «Аква Маріс» Личагін А.Ю., ознайомившись з наказом та направленнями на проведення позапланової перевірки, відмовив посадовим особам контролюючого органу в допуску до проведення вказаної перевірки у зв'язку з відсутністю законних підстав для її проведення.

За таких обставин, інспекторами Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 05.12.2016 складено акт № 100 про відмову від допуску до проведення перевірки ТОВ «Аква Маріс», з яким ознайомили директора товариства.

Податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв'язку із відмовою платника податків у допуску до проведення перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки останнім не надано до суду доказів наявності у ТОВ «Аква Маріс» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Так, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

- арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

- адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, доказів наявності у ТОВ «Аква Маріс» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Натомість суд апеляційної інстанції проігнорував приписи підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, які є спеціальними щодо норм пункту 94.2 статті 94 ПК України та якими встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків, та дійшов помилкового висновку про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти ТОВ «Аква Маріс» нормами пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно з частиною 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 - скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» (ідентифікаційний код 39810094) за рахунок бюджетних асигнувань Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1920,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді                                                                                                         І.Я. Олендер

  Р.Ф. Ханова