Категорія справи №

640/9476/19

: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.

Надіслано судом: 09.02.2022. Зареєстровано: 13.02.2022. Оприлюднено: 14.02.2022.

Дата набрання законної сили: 09.02.2022

Номер судового провадження: К/9901/19635/20


Описание: Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 640/9476/19

адміністративне провадження № К/9901/19635/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 листопада 2019 року у складі головуючого судді Добрівської Н.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О., Бєлової Л.В. у справі № 640/9476/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,  

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (далі - позивач, ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві; далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року №00003641402, №00003651402.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Тарінгтонтрейд», ДП «Промагроінвест» та ТОВ «Спецімпортдеталь» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року, адміністративний позов ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20.03.2019 № 00003641402 № 00003651402.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту, а також включення витрат до оподатковуваного доходу за операціями з контрагентами: ТОВ «Тарінгтонтрейд», ДП «Промагроінвест» та ТОВ «Спецімпортдеталь», а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 31.01.2019 по 13.02.2019 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №146/26-15-14-02-05/37051637 від 27.02.2019.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод», зокрема: пункту 44 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 882 661,00 грн; пункту 44 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 569 472,00 грн.

20 березня 2019 року на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00003641402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 882 661,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 220 665,00 грн;

- № 00003651402, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 569 472,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 142 368,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 826/7047/13-а, від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19.

На думку ГУ ДПС у м. Києві, судами проігноровано доводи про наявність недоліків у первинних документах; відсутність у контрагентів позивача основних фондів, достатніх трудових ресурсів, а також неподання ними фінансової звітності. Крім того, контролюючий орган посилається на кримінальне провадження №32018100000000082 від 25.06.2018, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального провадження, стосовно ряду суб`єктів господарювання, зокрема й ТОВ «Тарінгтонтрейд».  

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що доводи ГУ ДПС у м. Києві є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 Податкового кодексу України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

За результатами дослідження господарських операцій між позивачем та його контрагентами судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до договору № 09/18-03 від 03.09.2018 ТОВ «Тарінгтонтрейд» поставило на адресу ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» бітум нафтовий марки БНД 60/90 на загальну суму 2  746 152,00 грн.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №04/09-1 від 04.09.2018, № 07/09-01 від 07.09.2018, №10/09-1 від 10.09.2018, №12/09-1 від 12.09.2018, №17/09-1 від 17.09.2018, №20/19-1 від 20.09.2018, №24/09-1 від 24.09.2018, №25/09-1 від 25.09.2018; податковими накладними №106 від 25.09.2018, №105 від 24.09.2018, №104 від 20.09.2018, №103 від 17.09.2018, №102 від 12.09.2018, №101 від 10.09.2018, №100 від 07.09.2018, №99 від 04.09.2018.

Поставлений бітум оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.09.2018 на суму 1  111 464,00 грн, від 24.09.2018 на суму 1  136 232,00 грн, від 27.09.2018 на суму 498 456,00 грн.

Транспортування товару здійснено на підставі договору № 03/09/18-01 від 03.09.2018, укладеного між ТОВ «Укртрансбрікет» (Перевізник) та ТОВ «Сєвєродонецький асфальтобетонний завод» (Замовник), за умовами якого Перевізник зобов`язався організувати перевезення вантажів Замовника. Факт перевезення товару автотранспортом підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №000004091 від 04.09.2018, №000007091 від 07.09.2018, №000010091 від 10.09.2018, №000012091 від 12.09.2018, №000017091 від 17.09.2018, №000020091 від 20.09.2018, №000024091 від 24.09.2018, №000025091 від 25.09.2018.

Відповідно до договору №22/8/16 та специфікації №1 від 23.08.2016 ДП «Промагроінвест» поставило на адресу ТОВ «Сєвєвродонецький асфальтобетонний завод» продукцію на загальну суму 1  437 521,60 грн (зокрема, щебінь, відсів, паливо котельне коксохімічне, мінеральний порошок, бітум дорожній).

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №29081 від 29.08.2016, № 29082 від 29.08.2016, №30081 від 30.08.2016, №30082 від 30.08.2016, які підписані посадовими особами та скріплені печатками Постачальника та Покупця.

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем частково на суму 1  396 862,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.09.2016 на суму 373 180,00 грн, від 08.09.2016 на суму 308 640,00 грн, від 09.09.2016 на суму 681 820,00 грн, 30.11.2016 на суму 33 222,20 грн.

Право на включення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в силу вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підтверджується податковими накладними: від 30.08.2016 № 8 та № 7; від 29.08.2016 № 6 та №5.

Крім того, між ТОВ «Сєвєвродонецький асфальтобетонний завод» та ТОВ «Спецімпортдеталь» укладено договір оренди спеціалізованої техніки №12 від 01.12.2016, згідно з яким позивач отримав в оренду наступну техніку: Бульдозер Caterpillar D7Н; Автогрейдер Caterpillar 16G; Екскаватор Caterpillar 214 В/FТ.

У договорі сторони погодили, що за користування предметом оренди Орендар сплачує Орендодавцю плату в розмірі 60 000,00 грн за 1 календарний місяць (п. 2.1 Договору оренди).

Право власності ТОВ «Спецімпортдеталь» на спеціальну техніку підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію машини на Бульдозер Caterpillar D7Н; свідоцтвом про реєстрацію машини на Автогрейдер Caterpillar 16G; свідоцтвом про реєстрацію машини на Екскаватор Caterpillar 214 В/ FТ.

Факт передачі техніки підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2016.

На підтвердження використання орендованої техніки у власній господарській діяльності позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №ОУ 0000001, від 28.02.2017 №ОУ 0000005, від 31.03.2017 №ОУ 0000009, від 30.04.2017 №ОУ00000012, від 31.05.2017 №ОУ 00000015, від 30.06.2017 №ОУ 00000018, від 31.07.2017 №ОУ 00000020, від 31.08.2017 №ОУ 00000026, від 30.09.2017 №ОУ 00000029, від 31.10.2017 №ОУ 00000033, від 30.11.2017 №ОУ 00000036, від 31.12.2017 №ОУ 00000039 на загальну суму 720000,00 грн без ПДВ.

Ураховуючи вищевикладене, суди дійшли висновку, що зазначені первинні документи підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Тарінгтонтрейд», ДП «Промагроінвест», ТОВ «Спецімпортдеталь», оскільки при їх складанні дотримано вимоги, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Натомість контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Сєвєвродонецький асфальтобетонний завод» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Щодо посилання відповідача на окремі недоліки первинних документів: видаткових накладних та товарно-транспортних документів, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли їх до уваги з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що в товарно-транспортних накладних за господарськими операціями з ТОВ «Тарінгтонтрейд» не зазначено марки автомобіля, а також для перевезення даного товару необхідна цистерна.

Проте суди, дослідивши зазначені документи, встановили, що вони складені відповідно до форми 1-ТТН (нафтопродукт), передбаченої Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008. Товарно-транспортні накладні містять державний реєстраційний номер автомобіля та причепу, в яких здійснювалося перевезення бітуму. Форма 1-ТТН не передбачає зазначення марки автомобіля та причепу.

Крім того, Суд уважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних убачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Твердження ГУ ДПС у м. Києві про те, що контрагенти ТОВ «Сєвєвродонецький асфальтобетонний завод» не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Більш того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо посилання ГУ ДПС у м. Києві на кримінальне провадження №32018100000000082 від 25.06.2018, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального провадження, стосовно ряду суб`єктів господарювання, зокрема й ТОВ «Тарінгтонтрейд», то вони об`єктивно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.01.2018 у справі № 826/7047/13-а, від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц:  висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, контролюючий орган, як вище зазначено, посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на яке посилається ГУ ДПС у м. Києві, ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентами, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Положення статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                              І. В. Дашутін

Судді                              О.О. Шишов

                                                                                                    М.М. Яковенко