Категорія справи №

520/11315/18

: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2021. Оприлюднено: 08.10.2021.

Дата набрання законної сили: 06.10.2021

Номер судового провадження: К/9901/23332/19


Описание: Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 520/11315/18

адміністративне провадження № К/9901/23332/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (головуюча суддя Чудних С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Донець Л.О., Калиновський В.А.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

установив:

У грудні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2016 року №0001941701, №0001951701, №0001971403; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 березня 2016 року №Ф11; рішення про застосування штрафних санкцій від 12 травня 2016 року №1961701; вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5995-17 від 17 серпня 2017 року та №Ф-5995-17 від 20 листопада 2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначення чи проведення податкової перевірки, не можуть слугувати обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов`язку. Наголошує на тому, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що внаслідок допущених процедурних порушень контролюючим органом було неправильно встановлено фактичні обставини господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , або ж надано неправильну кваліфікацію обставинам, що стосувались нарахування та утримання податкових зобов`язань з єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради 26 червня 1997 року. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет».

Посадовими особами Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) на підставі наказу №216 від 23 лютого 2016 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за наслідками якої складено акт від 21 березня 2016 року.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства України, а саме: порушення умов перебування на спрощеній системі єдиного податку II групи; пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України); пункту 6 розділу 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20 квітня 2015 року №449; статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-IV (далі- Закон №2464-IV); підпункту 1.4, пункту 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України; підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 2, пункту 5 статті 177 ПК України.

За наслідками встановлених перевіркою порушень 12 травня 2016 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: №0001941701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 127389,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 101775,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 25613,80 грн; №0001951701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 30937,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 24750,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6187,50 грн; №0001971403, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 8039,38 грн, з яких за податковим зобов`язанням 6431,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6187,50 грн.

Окрім того, контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій №1961701 від 12 травня 2016 року в сумі 14358,23 грн, та винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5995-17 від 17 серпня 2017 року та №Ф-5995-17 від 20 листопада 2018 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суб`єкта владних повноважень та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що визнання незаконною документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної відповідачем, є підставою для визнання незаконними і прийнятими за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, вимог та рішення про застосування штрафних санкцій.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За приписами пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має, серед іншого, право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 окрім наведених вище висновків Верховний Суд зазначив, що «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, правомірність наказу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №216 від 25 лютого 2016 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 була предметом окремого судового провадження у справі №820/1413/16.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року в означеній справі (з урахуванням ухвали цього ж суду від 29 жовтня 2018 року про виправлення описки), яка набрала законної сили 3 листопада 2016 року, задоволено ФОП ОСОБА_1 : визнано нечинним наказ Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №216 від 25 лютого 2016 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складно акт №11/20-30-17-01/ НОМЕР_1 від 21 березня 2016 року.

Зміст встановлених судом обставин у справі №820/1413/16 свідчить про те, що контролюючий орган не виконав передбачених ПК України вимог щодо ознайомлення платника податку з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення у встановлений законом спосіб до початку такої перевірки. Відтак, відповідачем було порушено процедуру повідомлення позивача про проведення перевірки, й таку проведено без дотримання обов`язкових для її проведення умов.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в даному випадку, за наявності остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, обставини щодо дотримання порядку проведення позапланової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (яка фактично була невиїзною, оскільки проведена в приміщенні Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області без участі позивача) та її призначення не підлягають повторному дослідженню у даній справі, а учасники адміністративного процесу звільнені від обов`язку надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді справи №820/1413/16.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що прийняті контролюючим органом на підставі незаконного наказу спірні податкове повідомлення-рішення, податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, підлягають скасуванню, як такі, що прийняті поза межами та у не спосіб, визначені діючим законодавством України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи, колегією суддів також не встановлено.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області), - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                               І.Л. Желтобрюх

Судді                                                                                                    О.В. Білоус

                                                                                                             Н.Є. Блажівська