|
Категорія справи № : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі. |
|
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2022. Оприлюднено: 13.01.2022. |
|
Дата набрання законної сили: 11.01.2022 |
|
Номер судового провадження: К/9901/17865/20 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року
м. Київ
справа №280/5370/19
провадження № К/9901/17865/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне підприємство «Главспецремстрой» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Новікової І.В. від 30 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. від 18 червня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС та № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, позовні вимоги ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС та № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС.
3. Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною та скасовуючи постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем не доведено наявності між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 трудових відносин, в свою чергу наданими позивачем документами підтверджується факт укладання та виконання цивільно-правових угод, які у повній мірі відповідають положенням Цивільного кодексу України.
4. Визнаючи протиправною постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС, якою ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» притягнуто до відповідальності за порушення абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП України (порушення строків виплати заробітної плати) суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт інспекційного відвідування, який став підставою для прийняття оскаржуваної постанови, не містить інформації, яка б беззаперечно свідчила про допущені позивачем порушення вимог частин першої, другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» та яка б могла бути перевірена судом під час надання оцінки оскаржуваної постанови на предмет її правомірності та обґрунтованості. В акті перевірки не зазначено прізвища працівників позивача, яким несвоєчасно виплачувалася заробітна плата; не зазначено інформації про те, які джерела використані органом державного контролю, яким зроблено такий висновок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 18 березня 2019 року по 21 березня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 21 березня 2019 року № ЗП1149/582/АВ.
7. Відповідно до висновків акта інспекційного відвідування від 21 березня 2019 року № ЗП1149/582/АВ, ТОВ «Главспецремстрой» порушено:
- приписи частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, в частині допуску до роботи без укладання трудових договорів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
- приписи частин першої та другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» в частині несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам.
8. 09 квітня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС, якою на ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» накладено штраф у розмірі 1377090,00 грн, за порушення частин першої третьої статті 24 КЗпП України, в частині допуску до роботи без укладання трудових договорів у письмовій формі з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
9. 09 квітня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 12519,00 грн, за порушення частин першої, другої статті 115 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці».
10. Уважаючи постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС та № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС протиправними, ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» звернулось до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
12. Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано судову практику щодо розмежування ознак цивільно-правових відносин та трудових, викладену в постановах Верховного Суду у справах № 820/1432/17, № 822/723/17, № 804/6962/17, № 620/392/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права
13. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
14. Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
15. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
16. Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
17. Частинами першою, другою статті 115 КЗпП України, які кореспондуються з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
18. Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
19. Абзацами 2, 3 частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
20. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
21. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
22. Характерними ознаками трудових відносин є:
систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);
підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327;
обов`язок роботодавця надати робоче місце;
дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
23. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
24. Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
25. Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
26. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
27. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
28. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 804/6962/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 825/1943/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 809/1185/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 825/446/17, від 17 грудня 2020 року у справі № 160/1179/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а, від 04 березня 2021 року у справі № 0840/3691/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 580/1823/19, від 13 квітня 2021 року у справі № 620/4113/18, та від 22 липня 2021 року у справі № 360/1955/19, від 28 липня 2021 року у справі № 2040/8124/18 та від 23 вересня 2021 року № 280/1379/19.
29. З цивільно-правових договорів, укладених позивачем з фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 убачається, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. В укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (дорожні роботи на об`єкті: «Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування у Запорізькій області та штучних споруд на них»). В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
30. Наявні в матеріалах справи акти прийому виконаних робіт до цивільно-правових договорів також не містять ні результату роботи, ні її обсягу, видів тощо, а у вказаних актах визначено період виконання роботи та розмір оплати.
31. Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені договори, укладені позивачем з фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.
32. Зазначене спростовує доводи позивача про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.
33. Суд також наголошує, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.
34. З огляду на встановлені обставини, ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» в порушення вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України було допущено працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
35. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС, якою на ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» накладено штраф у розмірі 1377090,00 грн, за порушення частин першої третьої статті 24 КЗпП України, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законами України, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
36. Щодо правомірності постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС, колегія суддів зазначає наступне.
37. Постанова Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС, якою на ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» накладено штраф у розмірі 12519,00 грн, за порушення частин першої, другої статті 115 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» (порушення строків виплати заробітної плати).
38. Зі змісту постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС убачається, що вона винесена на підставі акта інспекційного відвідування від 21 березня 2019 року № ЗП1149/582/АВ.
39. У акті інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 21 березня 2019 року № ЗП1149/582/АВ зазначено, що «Під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що заробітна плата на підприємстві виплачується з порушенням строків виплати заробітної плати, що є порушенням ч.1, 2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці». На підприємстві існує заборгованість із виплати заробітної плати перед 3-ма працівниками за період вересень 2018 - січень 2019 на загальну суму 59,386 тис. грн. Заробітна плата за лютий 2019 року в сумі 10,384 тис. грн. працівникам підприємства станом на 21.03.2019 залишається невиплаченою. Також станом на 21.03.2019 залишається невиплаченою заробітна плата за першу половину березня 2019 року».
40. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
41. В акті інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 21 березня 2019 року № ЗП1149/582/АВ, який став підставою для прийняття постанови про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС, не зазначено прізвища працівників ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой», яким несвоєчасно виплачувалась заробітна плата, та не зазначено первинні документи, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем строків виплати заробітної плати.
42. Доказів на підтвердження правомірності постанови про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області не було надано і суду.
43. Тобто, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано на підтвердження правомірності свого рішення, доказів які б свідчили про допущені позивачем порушення вимог частин першої, другої статті 115 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці».
44. Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ЗБ-2ФС.
45. Крім того, колегія суддів уважає помилковим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 червня 2019 року у справах № 310/2792/19 та № 310/2793/19, якими закрито провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно директора ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой» ОСОБА_12 за частинами першою, третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.
46. Відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати та фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачено також частинами першою та третьою статті 41 КУпАП.
47. Відповідно до частин першої - третьої статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
48. Згідно із частиною першою статті 41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України «Про звернення громадян», або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
49. Частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю.
50. Таким чином, частиною другою статті 265 КЗпП України і частинами першою, третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати та фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
51. Стаття 265 КЗпП України і стаття 41 КУпАП викладені в зазначеній редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
52. Ключовою відмінністю статті 265 КЗпП України і статті 41 КУпАП є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця за статтею 265 КЗпП України і посадову особу цієї юридичної особи за статтею 41 КУпАП за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати та фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
53. Тобто, позивача (ТОВ Будівельне підприємство «Главспецремстрой»), який не є посадовою особою за своєю суттю, неможливо притягнути до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП. При цьому, непритягнення посадової особи позивача до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 41 КУпАП, не може ставитись в залежність до можливості притягнення позивача як юридичної особи до відповідальності за порушення законодавства про працю.
54. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 160/2273/19.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. У результаті касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли підтвердження доводи відповідача про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо розмежування ознак цивільно-правових відносин та трудових), викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 804/6962/17.
56. Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
57. З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС, та в цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС.
У цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанов Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу від 09 квітня 2019 року № ЗП1149/582/АВ/П/ТД-1ФС відмовити.
4. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк