ПРОЕКТ

вноситься народними депутатами України

Абрамовичем І.О. (посв. № 138)

та іншими

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо удосконалення правового регулювання

праці деяких категорій працівників»

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР,  1971 р., додаток до № 50, ст. 375): 

1) статтю 2¹ після слів «сімейних обов’язків» доповнити словом «, вагітності»;

2) статтю 55 викласти в такій редакції:

“Стаття 55. Заборона роботи в нічний час

Законодавством, колективним договором, угодою сторін можуть встановлюватися інші заборони роботи в нічний час, не визначені цим Кодексом.”;

3) статтю 63 викласти в такій редакції:

“Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робіт

Законодавством, колективним договором, угодою сторін можуть встановлюватися інші заборони залучення до надурочних робіт, не визначені цим Кодексом.”;

4) назву глави XIІ викласти в такій редакції:

«Глава XIІ
ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКАМ ІЗ СІМЕЙНИМИ ОБОВ’ЯЗКАМИ»;

5) статтю 174 викласти в такій редакції:

«Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок, в тому числі вагітних і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року

Забороняється застосування праці вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Застосування праці жінок (крім осіб, визначених частиною першою цієї статті) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню) дозволяється виключно за їх згодою.

Не допускається на підставі ненадання працівником згоди, передбаченої частиною 2 цієї статті, застосування до нього дискримінації чи утиску, в тому числі здійснення переведення на іншу роботу з гіршими умовами праці чи примушення до зміни місця роботи, зміни істотних умов праці, безпідставного позбавлення доплат, надбавок, премій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери, та інших форм психологічного чи матеріального тиску.

Забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці (залучення) жінок без їхньої згоди, забороняється застосування праці (залучення) вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

6) статті 175 і 176 виключити;

7) статтю 177 викласти в такій редакції:

«Стаття 177. Обмеження залучення до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлення у відрядження

Вагітні жінки і жінки, які вигодовують дитину віком до півтора року, не можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.

Працівники, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю (крім осіб, визначених частиною першою цієї статті), можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження виключно за їх згодою.

Не допускається на підставі ненадання працівником згоди, передбаченої частиною 2 цієї статті, застосування до нього дискримінації чи утиску, в тому числі здійснення переведення на іншу роботу з гіршими умовами праці чи примушення до зміни місця роботи, зміни істотних умов праці, безпідставного позбавлення доплат, надбавок, премій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери, та інших форм психологічного чи матеріального тиску.»;

8) доповнити Кодекс статтею 178¹ такого змісту:

«Стаття 178¹. Гарантії на період проходження рекомендованих лікарем медичних обстежень, що проводяться у зв’язку з вагітністю

Вагітна жінка звільняється від виконання роботи на період проходження рекомендованих лікарем медичних обстежень, що проводяться у зв’язку з вагітністю, у робочий час. На час проведення медичного обстеження за вагітною жінкою зберігається середня заробітна плата.»;

9) у статті 179:

частину другу викласти в такій редакції:

«Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить не менше 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).»;

після частини другої доповнити статтю новою частиною такого змісту:

«Частина оплачуваної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що передує пологам, продовжується на кількість календарних днів, що дорівнює періоду між передбачуваною у медичному висновку та фактичною датою пологів, без зменшення післяпологової частини цієї відпустки.».

У зв’язку з цим частини третю — дев’яту вважати відповідно частинами четвертою — десятою;

10) у статті 186¹ цифри «176,» виключити.

2. У статті 20 Закону України «Про відпустки» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 2, ст. 4 із наступними змінами):

1) частину першу викласти в такій редакції:

«Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить не менше 126 календарних днів (140  календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів).»;

2) після частини першої доповнити статтю новою частиною такого змісту:

«Частина оплачуваної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що передує пологам, продовжується на кількість календарних днів, що дорівнює періоду між передбачуваною у медичному висновку та фактичною датою пологів, без зменшення післяпологової частини цієї відпустки.».

У зв’язку з цим частини другу — сьому вважати відповідно частинами третьою — восьмою.

3. Статтю 10 Закону України «Про охорону праці» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 49, ст.668) викласти в такій редакції:

«Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Застосування праці жінок (крім осіб, визначених частиною першою цієї статті) на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню) дозволяється виключно за їх згодою.

Забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці (залучення) жінок без їхньої згоди, забороняється застосування праці (залучення) вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають дітей, регулюється законодавством.».

4. Частину першу статті 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст.403) доповнити абзацом такого змісту:

«Частина відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що передує пологам, продовжується на кількість календарних днів, що дорівнює періоду між передбачуваною у медичному висновку та фактичною датою пологів, без зменшення післяпологової частини цієї відпустки.».

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк із дня набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради

України